Інтер'єр та екстер'єр Палацу творчості дітей та юнацтва

Оформлення Київського Палацу дітей та юнацтва (тоді — Палац піонерів) стали однією з найяскравіших робіт Ади Рибачук і Володимира Мельніченка. Їхні монументальні панно прикрашають як інтер’єри будівлі, так і простір на площі перед нею, створюючи гармонійний контраст із прозорими скляними стінами та строгими архітектурними формами.

Митці відмовилися від типової «піонерської» тематики й звернулися до образної системи українського народного мистецтва. У їхніх композиціях відчутний вплив творчості Марії Примаченко, Ганни Собачко, Параски Власенко та інших народних майстрів. Яскраві кольори й м’які ритми мозаїк наповнили палац атмосферою радості та творчого натхнення.

Палац урочисто відкрили 23 травня 1965 року. Хоча архітектори отримали Державну премію СРСР, імена художників не були включені до списку авторів — їхня незалежна позиція і «бунтарська» репутація могли зашкодити всьому проєкту.

Перед палацом розташований унікальний фонтан з мозаїками авторства Рибачук і Мельниченка «Сонце, Зорі та Сузір’я». Його площа сягає понад 700 м². У 2017 році за ініціативи палацу та за участі Володимира Мельниченка комплекс відреставрували, і 2019 року фонтан знову ожив після сорокарічної паузи.

Усередині палацу художники створили десятки мозаїк, серед яких:

• «Діти світу»,

• «Нестор Літописець та Іван Федоров»,

• «Хлопчик з білочкою»,

• «Київ — Місто-Герой»,

• «Чарівна скрипочка» (присвячена Марії Примаченко),

• «Соняшники»,

• «Ой співаночки мої»,
  та багато інших.

Завдяки використанню мозаїки, майоліки, бетону й карбування митці перетворили простір палацу на справжню школу краси та творчості для дітей і молоді.