Брати по віршам

Ада Рибачук, 1958.

Холст, темпера.

Коли оленячі стада відходять за Урал і іншого наземного транспорту вже немає, на полювання й по вантажі їздять лише на собаках.

Тоді у нас жив собака з факторської упряжки — молодий пес Джек. Великий, із широкими грудьми, розумний і кмітливий.

Джек дуже любив ходити в кіно. Перед початком сеансу всіх собак виганяли із залу, але він щоразу примудрявся непомітно прослизнути назад. Уже в темряві влаштовувався на лавці біля Володі: спершу клав голову, потім передні лапи, а коли всі звикали до його присутності, тихенько підтягував задню лапу. Згодом, трохи пововтузившись, залазив на лавку вже повністю і, іноді дрімаючи, дивився фільм до самого кінця.

Якось я сказала: «Ще трохи — і Джек почне писати вірші».

Ада Рибачук