Із циклу "Жінки острова Колгуєв"

Ада Рибачук, 1962–1963

Найспритніше за всіх ставить сильця й капкани мати Таулі. Вона завжди заклопотана. Вночі сидить на сопці, осторонь чумів, і щось шиє. Або трощить і товче вивітрені оленячі кістки — усю зиму вона возила їх від стійбища до стійбища, щоб навесні витопити кістковий жир.
Часто, взявши поплавки зі спиляною верхівкою, в дужки яких протягнуто ремінець, — такі зовсім круглі відра їй подобаються найбільше, — вона йде по воду до струмка.
Сідає на схилі, закурює довгу самокрутку. Навіть при сонячному світлі мені не вдається розгледіти риси її смаглявого обличчя. Лише очі в неї світлі — я бачила.
Такі світлі на темному обличчі, що його майже не видно. Наче в них — саме небо.
Ада Рибачук