Бабуся Ольга

Ада Рибачук, 1963

В очах людей, які все життя прожили на острові, — те саме небо. Незалежно від кольору очей, незалежно від віку. Чи вдивляєшся в очі бабусі Таво-Не — на її потемнілому від довгого життя обличчі, під низько насунутою шапкою, — чи в очі її чотирьох синів; чи в очі онуків та онучок, яких, якби перелічити всіх на ім'я, вистачило б до кінця сторінки; чи в очі шістьох невісток…

Ада Рибачук

Якось бабця Ольга, Ада і я вирушили на полювання. Воно було незвичайне. Бабця Ольга взяла півника, впольованого раніше, прив'язала його до палиці й поставила на пагорбі. Унизу, біля підніжжя пагорба, встановила капкан.

Невдовзі до півника прибігла курочка. Побачивши її, прилетів ще один півник. Спершу він заходився співати, але, помітивши суперника, накинувся на нього й почав люто клювати, аж поки той не впав. Переможець гордовито випнувся, заходився красуватися, співати й підстрибувати — і в запалі своєї перемоги сам потрапив у капкан.

Володимир Мельніченко