Пейзаж із сопками

Ада Рибачук, 1957

Папір, темпера.

Коли вдивляєшся в цей краєвид, що безперервно змінюється разом із рухом світла, виникає непереборне бажання увійти в нього.

Дійти до он того валуна дивної форми, який, можливо, виявиться метеоритом, що вже багато років відпочиває серед тундри.

Або до сопки, схожої на мамонта, який схилився до струмка, напився й заснув.

Або ж дістатися самого обрію, щоб зазирнути за нього й побачити, що чекає далі.