Нові вікна

Ада Рибачук, 1957–1959

На палях, що ще не встигли осісти в болоті, — нових, світло-золотавих палях, — лежали колоди, укладені в п'ять чи шість вінців. На них, величезні в променях зустрічного світла, вже стояли вікна й двері. Вони височіли зовсім рівно, скріплені поперечною планкою — будівельним рівнем; завдяки їм у порожньому просторі вже вимальовувалися обриси й об'єми майбутніх осель. І крізь ці вікна, спускаючись до синього моря, світило сонце.
Вони стояли чіткі, мов пам'ятник, прості, мов символ; їхні вертикалі, немов голоси сурм, розривали тишу. А довкола, просто в болото, у воду й розворушене трактором буре місиво верхнього, підталого шару тундрової мерзлоти, були звалені ще цілі гори нових колод, а в рідку багнюку вже забивали світлі, жовті палі для нових будинків.