Сопки, покриті снігом

Володимир Мельніченко, 1957

Їхати в тундру — це затерплі ноги, бура грязюка на обличчі, мокра малиця. І холодно, якщо сидиш другим на санях поруч із кимось. І спекотно, якщо їдеш сам, бо хорей такий довгий, що його треба весь час тримати напоготові.

Ще треба перепливати річки. Перетинати безлюдні лілові обрії. Розплутувати лабіринти сопок. І зорі допоможуть тобі в цьому — якщо тільки вмієш їх розуміти.

І ще ти можеш заселити тундру. А потім поїхати — і вона знову стане безлюдною.