Унк-мисливець

Із цикла "Люди із Карського берега"
Володимир Мельніченко, 1957–1959

Мисливці колгоспу ведуть більш осілий спосіб життя: у тундрі мешкають у чумах, а на морському узбережжі та берегах заток — у невеликих мисливських хатинах. Кожен має свою ділянку, яку розподіляють щоосені. Вона простягається на сотню, а часом і на півтори сотні кілометрів. На своїй території мисливець знає кожну купину, кожен слід, кожну нірку, усі місця, де лемінги приходять до води, адже саме ними живляться песці.
На свої ділянки мисливці вирушають ще восени — у жовтні, а подекуди й раніше, щоб облаштуватися до початку сезону полювання. У цей час чимало будинків у селищі стоять порожніми.